Писал(а): Аліна
Чим довше людина живе з проблемою, тим менше шансів її вилікувати. Тому що всі інші функції в тілі перебудовуються під цю проблему.
Була лише проблема зі щитоподібною залозою, організм перебудував під неї решту функцій, і з’явилася вже купа інших проблем: і проблеми з жовчним, і цукровий діабет, і так далі.
Організм намагається знайти рівновагу навіть у хворобливому стані:
— При гіпотиреозі (зниженій функції) щитоподібною залози всі процеси уповільнюються. Жовч стає густішою, виникає застій (холестаз), що призводить до каменів або запалень.
— Гормони щитоподібної залози безпосередньо впливають на те, як клітини засвоюють глюкозу. Коли цей механізм ламається, розвивається інсулінорезистентність, яка згодом може перейти в діабет 2-го типу.
Виходить ефект доміно: одна «деталь» вийшла з ладу, а з часом змінюється робота всіх систем в тілі.
При гіпертиреозі (надмірній активності щитоподібної залози) організм теж перебудовується, але в бік прискорення всіх процесів. Це призводить до швидкого виснаження ресурсів: серце працює на межі (в режимі постійного марафону —тахікардія). З часом це призводить до гіпертонії та зношування серцевого м’яза., цукор у крові стрибає, а травна система не встигає засвоювати корисні речовини. Організм намагається компенсувати цю гіперактивність, створюючи нові патологічні зв’язки — різні хвороби з травною системою, з імунітетом, тиском тощо.
